Якому вчителю не хочеться взимку побувати в Дубаї, а влітку — у Швейцарії? Проводити цікаві уроки у віртуальних лабораторіях, з елементами моделювання, задавати учням у класі зробити презентації на планшетах?
Якщо такий спосіб життя наштовхує на думки про роботу в столичній елітній школі, вдумайтеся: ідеться про вчительку хімії з невеличкого селища Івано-Франкове (Львівська область) Оксану Окулову, яка всього цього домоглася самостійно. Разом з колегою, вчителькою англійської мови Черкаської гімназії №31 Надією Вовченко, вони провели в Новопечерській школі майстер-клас для інших освітян — про конкурси і гранти для вчителів, про те, де знайти кошти під свої ідеї.
Ефективність на першому етапі не обчислити
Учитель — професія, досі не надто оплачувана. Здається, це замкнене коло: треба працювати якомога більше, на кількох ставках або давати уроки на дому, але тоді часу не залишається зовсім. Кваліфіковані педагоги можуть знайти більш високооплачувані вакансії. Але ж для цього треба підвищувати свою майстерність, а коли і за які гроші? Ще одна біда — чимало вчительських ідей залишаються на папері, або їх реалізація зупиняється, бо не вистачає потужності шкільного обладнання. Та насправді замкненого кола немає.
На думку тренерів майстер-класу, варто зробити перший невеликий крок і, немов на ескалаторі, «поїдете догори». На кожній «сходинці», отримавши знання, контакти, матеріальні умови, ви зможете побачити нові перспективи, будете здатні більше запропонувати професійному співтовариству, з’являться запити нового рівня.
Для участі в таких додаткових заходах мають бути внутрішня рішучість і навіть певні навички, які згодом допомагають фонову діяльність «поставити на потік».
Помилка: ще до першого кроку намагатися оцінити ефективність такого «вкладу». Наприклад, конкуруватиму за безплатну поїздку на міжнародну конференцію, витрачу на це купу часу, досягну мети, і що? Поспілкуюся з іноземними колегами, хай навіть дізнаюся про новітні методики. І що це мені дасть після повернення додому? Навряд чи випаде нагода застосувати ці знання, грошей поїздка не додасть, методист сертифікат про участь у конференції не зарахує.
«Я розумію: для вчителів це додаткове навантаження, — каже Оксана Окулова. — Особливо якщо йдеться про участь у конкурсах, створення проектів разом з учнями. Треба витрачати особистий час, мотивувати, відповідати на запитання батьків, що їхні діти від цього отримають. Треба вийти із «зони комфорту», яка приносить не комфорт, а нудьгу, розчарування, емоційне вигорання. Але вийти — страшно, тож втішаєш себе, що все це — марнування часу».
Від skype-уроків — до GoFundEd
Сама вчителька хімії вже давно вирішила, що дошка і крейда (єдине, чим був обладнаний клас на початку), — замало для сучасних дітей та сучасних тем. Тож домовилася з викладачем інформатики, щоб час від часу користуватися перевагами Wi-Fi. Наприклад, безкоштовні skype-подорожі та skype-уроки з вченими. Згодом з учнями полюбили ресурси EdEra, Prometheus, LearningApps, TeamApp.
Пані Оксана за лінією STEAM-освіти пройшла онлайн кілька курсів для вчителів, отримала звання «Інноваційний вчитель». Каже, що в школі більшість вчителів, на чолі з директоркою, — креативні. Тож не дивно, що саме їхній навчальний заклад потрапив у проект «Пілот 24», реалізований Western NIS Enterprise Fund, почав працювати за новими стратегіями розвитку. Серед трьох представників опорної школи, які проходили додаткове навчання, була і пані Окулова. Говорили і про зворотний зв’язок від учнів, і про розвиток критичного мислення, а ще — про залучення додаткового фінансування. Тим часом ідей було багато, а грошей — ні. Дізнавшись про українську платформу для збору коштів на проекти вчителів GoFundEd, ні Оксана Окулова, ні її учні не могли «загальмувати»: захотілося спробувати.
Підкажуть, де і як шукати спонсорів
Щоб пройти модерацію, ідеї мають відповідати досить жорстким критеріям. Скажімо, розвивати навички, бути придатними для відтворення іншими навчальними закладами. Проект довелося кілька разів доробляти, редагувати текст, перезнімати відео. Гроші на ідеї передають такі самі люди, а не меценати, «голосують копійчиною» — хтось перераховує 10 грн, хтось — 100 грн. Ішлося про закупівлю чотирьох планшетів для кабінету хімії, щоб зробити уроки сучасними та цікавими: із хімічним моделюванням у різних програмах, використанням віртуальної хімічної лабораторії.
Команда краундфандингової платформи не лише надає «місце для збору коштів», а й корегує роботу авторів проектів, радить їм, як залучати спонсорів. Так з’явилася ідея звернутися в соцмережах до випускників школи. Вчителі навіть не сподівалися, що відгукнуться посильною допомогою всі, кого розшукали, та ще й напишуть чимало теплих слів на підтримку. Так у класі хімії з’явилися планшети, а разом із ними — навчання нового, сучасного рівня.
Швейцарія теж доступна
Невдовзі були і вихід Оксани Окулової до двадцятки фіналістів Global Teacher Prize Ukraine, і отримання спеціальної номінації «Учитель-новатор» від Microsoft, і поїздка на щорічну освітню конференцію What’s New in EDU. А нині Європейська організація з ядерних досліджень CERN запросила пані Оксану до Швейцарії на міжнародну програму професійного розвитку з фізики, техніки та ІТ-технологій. Навчання та проїзд оплачують. Коли вчителька з’ясовувала деталі, виявилося, що досі жоден освітянин з України не подавав свою кандидатуру на цей проект.
«Побачити, чого ти вартий, не завжди можна через успіхи учнів, — вважає пані Оксана. — Адже в нас не спеціалізована школа з хімії, далеко не всім школярам предмет потрібен на глибокому рівні. Якщо, приміром, дітям-гуманітаріям цікаво на моїх заняттях — цього досить, але демонструвати результати на олімпіадах вони не будуть. Тож побачити свій рівень як вчителя можна саме в професійних колах, під час освітянських конкурсів».
Сторітелінг та загадкові іноземці
Надія Вовченко цінує саме міжнародні інтернет-проекти, де над одним завданням можуть працювати 20-30 вчителів з різних країн. Це, на її думку, справжній обмін досвідом, не просто розмова, а допомога під час спільної діяльності. Своїх учнів вона теж налаштовує на відчуття зв’язку з людьми з різних частин світу. Наприклад, проводить «Загадковий скайп»: учні не знають, з представниками якої країни спілкуються. Як у дитячій грі, відповіді іноземців лише «так» чи «ні», мова — англійська. Тож мають здогадатися про країну з деталей.
Вчителі та учні, зареєстровані в мережі eTwinning, отримують можливість реалізації спільних проектів з іншими європейськими школами. Отже, це зацікавило юних «громадян світу». Міжнародні проекти eTwinning, розроблені Надією Вовченко разом з учнями, перемогли в конкурсі «Проект року в Україні», «Проект травня 2017 в Україні» та увійшли до десятки кращих європейського конкурсу Europe Helps ─ Does Europe Help? Відзначили дітей за сторітелінг, спільні книжки, розроблені в програмах Storybird та Storyjumper.
Це принесло і цілком матеріальні «плюси»: планшети, а на грант у 300 євро за 4-те місце серед шкіл на європейському рівні придбали в клас телевізор.
«Нині на міжнародному рівні для вчителів — величезна кількість можливостей, — каже пані Надія. — Потрібне хоча б посереднє знання англійської мови, цікавість до нових методик, креативність та бажання постійно змінюватися».
Онлайн-конкурси для учнів та вчителів:
Zero Robotics Tournaments — програми від школярів для керування супутниками у Всесвіті. Переможців запросять на Міжнародну космічну станцію.
